АНОНС: У Національному музеї історії України відкривається виставка зброї та спорядження

14 березня 2023 року, в День українського добровольця, в Національному музеї історії України відкриється виставка «През шаблі маєм права!» про історію зброї та військового спорядження на території України від прадавніх часів до сьогодні

Про це повідомили на Facebook-сторінці Національного музею історії України.

Унікальна колекція зброї у музеї почала формуватися ще за часів його заснування на зламі ХІХ та ХХ століть. У зібранні представлено озброєння від палеоліту до сучасності. Виставка показує еволюцію українського озброєння та вплив на неї зброярських традицій сусідніх країн.

Застосування іноземної зброї українським військом є радше традиційним явищем. Адже імпорт зброї був властивим практично для усіх періодів української історії. Козацьке військо було добре знайомим із західноєвропейським, польським, турецьким, московським озброєнням та обладунками.

А за часів українських національно-визвольних змагань ХХ ст. армія УНР, УГА та УПА використовували австро-угорські, російські, німецькі, радянські та інші зразки озброєнь. Це була як зброя союзників, так і трофейна – відвойована у ворогів.

Частина виставки присвячена результатам досліджень поля битви під Кумейками, де у грудні 1637 року зійшлися козацько-селянські війська під проводом Павла Бута та коронна армія Речі Посполитої.

Археологічна експедиція Національного музею історії України під керівництвом Сергія Діденка у 2022 році виявила на місці бою деталі військового спорядження, зразки боєприпасів, монети, ремісничі та господарські знаряддя. Частину цих знахідок можна буде побачити на виставці.

Відкриття виставки у День українського добровольця невипадкове. Адже найбільш важлива для нас складова цього проєкту присвячена нашим колегам-музейникам, які захищають свободу України на фронті або рятують людей на передовій.

Урочисте відкриття виставки "През шаблі маєм права!" відбудеться 14 березня, у вівторок. Початок о 15:00.

Виставка триватиме до кінця року з можливістю продовження.

Телефон для ЗМІ: (093) 835 16 96

Вхід на відкриття виставки вільний.

Виставка в музеї працюватиме щодня, з 10:00 до 18:00, каса музею до 17:00.

Телефон для довідок – (044) 278-48-64.


Адреса музею – вулиця Володимирська, 2.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.