IN MEMORIAM: Помер історик Марко Бойцун

На 72 році життя у Лондоні відійшов у вічність британський економіст і політолог українського походження Марко Бойцун

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив історик Андрій Здоров.

Марко Бойцун народився в Австралії в родині українських емігрантів. Його батько Роман Бойцун служив у батальйоні "Нахтігаль" та дивізії СС "Галичина".
Марко здобув ступінь доктора філософії в Йоркському університеті (Торонто). Ще під час навчання він захопися соціалістичними ідеями та став членом групи троцькістів та анархістів, куди входили також відомі згодом історики Іван-Павло Химка та Богдан Кравченко. Із цим пов'язана була й тема його дисертації "Робітничий рух і національне питання в Україні: 1880-1920", захищеної в 1985 році.
Там само в Канаді він долучився до комітетів захисту політв'язнів в СРСР та видання журналу "Діалог", гаслом якого було "За соціалізм і демократію в самостійній Україні".
Після 1991 року він неодноразово приїздив до України, курував проєкти з підготовки українських держслужбовців у галузі євроінтеграції. Тоді він вже викладав економіку в університеті Лондона.
Саме Марко зіграв головну роль у збиранні коштів на перше українське видання книги засновників українського комунізму Василя Шахрая та Сергія Мазлаха "До хвилі". До того книга виходила друком у Росії (1919) та США (1967 та 1970 англійською мовою). Без нього навряд чи наше видання побачило би світ.
В останні роки, вже відчуваючи важку хворобу, Марко повернувся до теми своєї дисертації. Зібравши нові дані та матеріали, він переробив та видав її як книгу "Робітничий рух і національне питання в Україні. 1880-1918", перша частина якої вийшла в 2017 р., а повністю книга - в 2021 році. 
До останніх днів Бойцун брав активну участь в компанії солідарності з Україною Ukraine Socialist Solidarity Campaign.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.