Названо лауреатів Шевченківської премії 2023 року

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка оприлюднив прізвища переможців у номінаціях "Література", "Публіцистика, журналістика", "Літературознавство і мистецтвознавство", "Музичне мистецтво", "Кіномистецтво"

Список лавреатів у різних номінаціях опублікували на сайті Комітету премії.

Цьогоріч оголошення лавреатів вперше за історію премії відбулося не 9 березня в день народження Тараса Шевченка.

Література 

Премію присудили Катерині Калитко за збірку поезій "Орден мовчальниць". "Орден мовчальниць" — збірка поезій Катерини Калитко, видана 2021 року у видавництві Meridian Czernowitz.

Літературознавство і мистецтвознавство

Премію присудили Михайлові Назаренку за книжку "Крім "Кобзаря". Антологія української літератури. 1792-1883" у двох частинах

Публіцистика і журналістика

Премію присудили Віталію Портнікову за "публіцистичні статті та виступи останніх років".

Музичне мистецтво

Премію присудили Компаніченку Тарасу, Бережнюку Максимові, Данилейку Северинові, Криськові Ярославу, Охрімчуку Сергієві , виконавцям гурту "Хорея Козацька" за авдіоальбом "Пісні Української революції".

Кіномистецтво

Премію присудили  Ірині Цілик за стрічку "Земля блакитна, ніби апельсин".

Національна премія України імені Тараса Шевченка заснована 1961 року. Вона є найвищою в Україні творчою відзнакою за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Кожного року може бути присуджено не більше семи Національних премій, а нагородити особу можна один раз за життя. Присуджує відзнаку президент України на підставі рішення комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.