У Харкові перейменують 18 топонімів, пов'язаних з Росією

У Харкові стартував процес очищення топонічного простору від російських маркерів. Депутати одностайно на сесії Харківської міської ради підтримали перейменування 18 топонімів

Про це повідомили на Facebook сторінці УІНП Харків.
Депутати ухвалили рішення про перейменування одностайно. Відтак, згідно з рішенням Харківської міськради провулок Брянський став вулицею Холодноярською, яка водночас відсилає до славетної 93 бригади "Холодний Яр" і подій Української революції.
Топонімічний ансамбль разом з проспектом Героїв Харкова, майданом і станцією метро Захисників України, Холодноярською доповнює Тероборонівська.
Топоніми Бучанський, Ірпінська, Гостомельська і Волноваський створюють топонімічний ансамбль на честь міст-героїв російсько-української війни.
Відновлено й кілька історичних назв: Пушкарний, Кузінська, Ірининська, Петропавлівська.
Поетичним видається топонімічний дует вулиць Лісової Пісні і Лесі Українки.
Повний список:
пров. Брянський - вул. Холодноярська;
вул. Кабардинська - вул. Лісової пісні;
вул. Московська - вул. Ірпінська;
вул. Північнокавказька - вул. Гостомельська;
в'їзд Північнокавказький - в'їзд Бучанський;
вул. Революції 1905 року - вул. Кузінська;
узвіз Революції 1905 року - узвіз Кузінський ;
вул. Рязанська -вул. Ірининська;
пров. Середньоуральський - пров. Пушкарний;
пров. Старомосковський - вул. Тероборонівська;
вул. Сусаніна Івана - вул. Каяльська;
пров. Сусаіна Івана - пров. Студеноцький;
вул. Челюскінців - вул. Петропавлівська;
вул. Маломосковська - вул. Козацької Слави;
в'їзд Московський - в'їзд Волноваський;
вул. Новомосковська - вул. Червоної Калини;
вул. Середньоуральська- Пушкарна;
в'їзд Середньоуральський - Пушкарний.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.