Спецпроект

У Гуті-Пеняцькій вшанували пам'ять жертв трагедії 1944 року

26 лютого відбулися урочистості з нагоди 79-х роковин вбивства поляків у селі Гута Пеняцька

Про це повідомило Генеральне Констульство РП у Львові.
У вшануванні біля Меморіалу жертвам цивільного населення загиблих під час Другої світової війни у 1944 році у Гуті Пеняцькій на Бродівщині взяли участь представники польської та української влади, а також поляки із Львівського консульського округу. У зв'язку з триваючими бойовими діями, цьогорічні вшанування мали обмежений характер.
28 лютого 1944 року за наказом німецьких окупаційних військ один із батальйонів 4-го поліцейського полку СС, що складався з українських вояків, провів у Гуті Пеняцькій операцію пацифікації польського цивільного населення. В результаті загинуло близько 850 осіб, а близько 160 особам вдалося врятуватися.
Ті, хто вижив у Гуті Пеняцькій, їхні сім'ї, а також ті, хто докладає зусиль для гідного вшанування пам'яті жертв злочину, об'єднуються в товариство "Гута Пеняцька".
У зв'язку з вторгненням Росії в Україну, цього року вперше представники товариства не були присутні на урочистостях. Члени Товариства "Гута Пеняцька" молилися у Варшаві за душі вбитих у 1944 році та за перемогу України над російськими загарбниками у 2023 році.
 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.