"Укрзалізниця" розпочинає комплексну програму дерусифікації

"Укрзалізниця" розпочинає комплексу програму дерусифікації під назвою "Залізна українізація", розраховану на 3 роки

Про це йдеться на офіційному сайті Укрзалізниці. 

Метою програми є не зміна звичайних російських символів чи назв, а фундаментальна зміна Української залізниці. Процедура позбавлення від російського сліду розрахована на 2023-2025 роки. У компанії зазначають, що підготовку почали ще влітку 2022 року. Для цього зібрали всі технічні та юридичні проблеми, а також ті речі, які потрібно українізувати.

Загалом зміни будуть стосуватися наступного:

  • Назви залізниць;
  • Позначок кілометражу;
  • Сигнальних позначок.
  • А також радянських барельєфів і назв станцій.

Як приклад щодо назв, "Укрзалізниця" приводить Південну залізницю, яка розташована на півночі України. Насправді ж така назва зумовлена походженням від розташування на території давно зниклих Російської імперії та СРСР.

Схожа ситуація й з Південно-Західною залізницею, яка простягається від Чернігівщини до Поділля. Обрати назву для обох станції можна буде за посиланням.

Водночас знинуть станції на кшталт Жовтнева, Колгоспна, Радгоспна. А з фасадів станцій приберуть російські назви українських міст. Разом із тим не буде жодних російських надписів на вагонах чи у квитках пасажирів.

Не менш важливою буде зміна в кілометражі. Більше у Київській області не траплятиметься позначка 856, адже за радянських часів відлік кілометражу починався з москви. Тепер буде відлік від столиці України.

Наостанок, Укрзалізниця планує поступово відходити від радянської системи залізничних позначень та сигналів до загальноєвропейської. Це стосується не лише візуального вигляду, але й технічних аспектів.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.