IN MEMORIAM: помер журналіст Олег Панфілов

На 66-му році життя помер журналіст, публіцист, письменник та колишній оглядач Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) Олег Панфілов

Про це на своєму сайті повідомив "Крим.Реалії".

Олег Панфілов народився у Таджикістані, закінчив Худжандський державний університет ім. академіка Бободжана Гафурова (раніше — Ленінабадський державний педагогічний інститут). З 1974 року почав працювати у журналістиці. Пізніше жив і працював у Москві, зокрема був кореспондентом "Независимой газеты". Працював на Радіо Свобода з 1991 року – у російській службі Раідо Свобода він був автором і ведучим програми "Власть и пресса", а також автором програми "Время и мир".

З квітня 2014 року до 2019 рік був оглядачем у проєкті Крим.Реалії та Радіо Свобода. Заснував та у 2000-2010 роках був директором Центру екстремальної журналістики при Спілці журналістів Росії.

З 2009 року жив у Грузії, був професором Державного університету Ілії, продовжував займатися питаннями боротьби з російською пропагандою.

Панфілов також є автором 37 книг, 9 фільмів та понад 5 тисяч публікацій у газетах і журналах багатьох країн світу. Нещодавно в Україні видали його книгу – "Україна та Грузія – чому разом?". У Грузії та Україні він також публікував "Антирадянські історії" та книги про війну 2008 року – "Невідома війна. Що сталося у Грузії в серпні 2008 року".

 
Панфілов, Кіпіані та невідомий Мурзик, листопад 2016 року, Кам'янець-Подільський
Фото Олександра Зінченка

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.