IN MEMORIAM: помер журналіст Олег Панфілов

На 66-му році життя помер журналіст, публіцист, письменник та колишній оглядач Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) Олег Панфілов

Про це на своєму сайті повідомив "Крим.Реалії".

Олег Панфілов народився у Таджикістані, закінчив Худжандський державний університет ім. академіка Бободжана Гафурова (раніше — Ленінабадський державний педагогічний інститут). З 1974 року почав працювати у журналістиці. Пізніше жив і працював у Москві, зокрема був кореспондентом "Независимой газеты". Працював на Радіо Свобода з 1991 року – у російській службі Раідо Свобода він був автором і ведучим програми "Власть и пресса", а також автором програми "Время и мир".

З квітня 2014 року до 2019 рік був оглядачем у проєкті Крим.Реалії та Радіо Свобода. Заснував та у 2000-2010 роках був директором Центру екстремальної журналістики при Спілці журналістів Росії.

З 2009 року жив у Грузії, був професором Державного університету Ілії, продовжував займатися питаннями боротьби з російською пропагандою.

Панфілов також є автором 37 книг, 9 фільмів та понад 5 тисяч публікацій у газетах і журналах багатьох країн світу. Нещодавно в Україні видали його книгу – "Україна та Грузія – чому разом?". У Грузії та Україні він також публікував "Антирадянські історії" та книги про війну 2008 року – "Невідома війна. Що сталося у Грузії в серпні 2008 року".

 
Панфілов, Кіпіані та невідомий Мурзик, листопад 2016 року, Кам'янець-Подільський
Фото Олександра Зінченка

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.