Засудження СРСР, дерусифікація, Майдан: результати соцопитування українців

Як змінюється ставлення українців до політики національної пам’яті на тлі російської агресії?

Про це йдеться на офіційному сайті Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва.

Опитування у макрорегіонах України провів Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки програми MATRA з 13 по 21 грудня 2022 року.  

Більшість українців в усіх регіонах (73%) позитивно розцінює розпад Радянського Союзу. Ще у 2020 році "тужили" за СРСР близько 32%, а позитивно оцінювали розпад цього історичного утворення 49%. 

73% українців схвалюють державне рішення про засудження СРСР як комуністичного тоталітарного режиму, що здійснював політику державного терору. Ще у 2020 році не було такої одностайності щодо цього заходу державної політики національної пам'яті. 

Більшість українців (приблизно 59%) підтримують перейменування топонімів, назви яких пов'язані з РФ/СРСР/Російською імперією. У ставленні до цієї проблеми відбулися дуже суттєві зрушення: ще у 2020 році перейменування топонімів видавалося дуже суперечливим рішенням. Лише у Західному регіоні переважала підтримка цього рішення (хоча і там майже третина була проти), а в решті регіонів громадяни переважно були противниками перейменувань. Однак треба мати на увазі, що у 2020 році мова йшла тільки про перейменування топонімів, пов'язаних із комуністичними діячами.

Трохи більше половини українців відзначають, що напад Росії на Україну став для них стимулом переосмислити радянське минуле.

На тлі російської агресії змінилася і думка українців щодо того, як Україна має відзначати перемогу над нацизмом у Другій світовій війні та внесок українського народу в цю перемогу. Близько третини громадян вважають, що необхідно відзначати обидві дати, як це відбувається нині: і День пам'яті та примирення 8 травня, і День перемоги над нацизмом 9 травня. Ще близько третини вважають, що доречно відзначати лише День пам'яті та примирення 8 травня. Для 16% досі видається доречним відзначати лише 9 травня.

Більшість українців в усіх регіонах інтерпретують події на Майдані наприкінці 2013-го – на початку 2014 року саме як справедливе повстання народу проти диктатури, яке здобуло назву Революція Гідності. Російську тезу про "державний переворот" досі поділяють 12% респондентів.

Абсолютна більшість респондентів відзначають, що питання історичної пам'яті та відповідної державної політики є важливими для них особисто.

 

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.

Пам'яті Михайла Бойчука

26 листопада 1936-го Михайло Бойчук був заарештований за звинуваченням у шпигунстві як "один з керівників націонал-фашистської терористичної організації". Після півроку слідства художника разом з учнями-однодумцями розстріляли у підвалах внутрішньої тюрми НКВС у Києві. Твори Михайла Бойчука та бойчукістів було вилучено з музейних експозицій та запасників у спецфонд і знищено.

Лист до братів-юдеїв. Найдавніший документ зі згадкою про Київ написаний івритом?

Справжньою сенсацією для науковців у 1960-х роках стала знахідка документа, написаного за часів Давньої Русі, на її теренах, ще й зі згадкою Києва. Щоправда, йдеться не про літопис чи хроніку. Тож про якісь важливі політичні події з нього годі було дізнатися. Та й зберігався він не в Києві, а в Каїрі. У сховищі тамтешньої синагоги Бен-Езра.