Засудження СРСР, дерусифікація, Майдан: результати соцопитування українців

Як змінюється ставлення українців до політики національної пам’яті на тлі російської агресії?

Про це йдеться на офіційному сайті Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва.

Опитування у макрорегіонах України провів Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки програми MATRA з 13 по 21 грудня 2022 року.  

Більшість українців в усіх регіонах (73%) позитивно розцінює розпад Радянського Союзу. Ще у 2020 році "тужили" за СРСР близько 32%, а позитивно оцінювали розпад цього історичного утворення 49%. 

73% українців схвалюють державне рішення про засудження СРСР як комуністичного тоталітарного режиму, що здійснював політику державного терору. Ще у 2020 році не було такої одностайності щодо цього заходу державної політики національної пам'яті. 

Більшість українців (приблизно 59%) підтримують перейменування топонімів, назви яких пов'язані з РФ/СРСР/Російською імперією. У ставленні до цієї проблеми відбулися дуже суттєві зрушення: ще у 2020 році перейменування топонімів видавалося дуже суперечливим рішенням. Лише у Західному регіоні переважала підтримка цього рішення (хоча і там майже третина була проти), а в решті регіонів громадяни переважно були противниками перейменувань. Однак треба мати на увазі, що у 2020 році мова йшла тільки про перейменування топонімів, пов'язаних із комуністичними діячами.

Трохи більше половини українців відзначають, що напад Росії на Україну став для них стимулом переосмислити радянське минуле.

На тлі російської агресії змінилася і думка українців щодо того, як Україна має відзначати перемогу над нацизмом у Другій світовій війні та внесок українського народу в цю перемогу. Близько третини громадян вважають, що необхідно відзначати обидві дати, як це відбувається нині: і День пам'яті та примирення 8 травня, і День перемоги над нацизмом 9 травня. Ще близько третини вважають, що доречно відзначати лише День пам'яті та примирення 8 травня. Для 16% досі видається доречним відзначати лише 9 травня.

Більшість українців в усіх регіонах інтерпретують події на Майдані наприкінці 2013-го – на початку 2014 року саме як справедливе повстання народу проти диктатури, яке здобуло назву Революція Гідності. Російську тезу про "державний переворот" досі поділяють 12% респондентів.

Абсолютна більшість респондентів відзначають, що питання історичної пам'яті та відповідної державної політики є важливими для них особисто.

 

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.