В Англії розкопали озерне поселення середньокам'яної доби

Британські археологи розкопали на північному сході Англії поселення мисливців-збирачів, які населяли територію близько 10,5 тисяч років тому

Про відкриття повідомляє Манчестерський університет на своєму сайті. 

У середньокам'яну добу на території Британії не використовували кераміку чи метал, натомість поширенішим матеріалом були кістки тварин і деревина. Вони погано зберігаються, від чого нова знахідка археологів Університету Честера та Манчестерського університету є ще більш цінною.

Проводячи розкопки у Північному Йоркширі, вчені натрапили на невелике поселення мисливців-збирачів, що існувало там приблизно 10,5 тисяч років тому, якраз після закінчення останнього льодовикового періоду (він закінчився приблизно 11 тисяч років тому). Поселення було розташоване на березі острова в озері, яке з роками заповнювалося осадом і зрештою заховало сліди людей.

Серед численних знахідок були кістки тварин, яких люди вполювали, а також інструменти з кісток, рогів та каменю. Вчені встановили на основі артефактів, що древні люди полювали на таких великих тварин як лосі та олені, але водночас і на менших бобрів та водних птахів.

Після того, як туші тварин обробили, частини їхнього тіла навмисне ховали в болотах на острові. Частина зброї з кісток і рогів мала декорації і її розібрали на частини, перш ніж залишити на березі острова. На думку науковців, це вказує на існування у древніх людей правил щодо утилізації останків та предметів убивства тварин.

Наступні дослідження допоможуть з'ясувати більше про життя цих людей, але вже зараз зрозуміло, що вони не страждали від голоду та не перебували у постійному русі задля пошуків їжі, як це можна було б очікувати після суворого льодовикового періоду. 

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.