АНОНС: 105-та річниця Першого Курултаю кримськотатарського народу

9 грудня 1917 року у будівлі Ханського палацу у Бахчисараї відбулося урочисте відкриття І-го Курултаю кримськотатарського народу. Ця подія стала символом підйому національного руху в часи Кримськотатарської революції 1917—1919 років і засвідчила прагнення до самовизначення та політичну волю корінного народу Криму

9 грудня 1917 року у будівлі Ханського палацу у Бахчисараї відбулося урочисте відкриття І-го Курултаю кримськотатарського народу. Ця подія стала символом підйому національного руху в часи Кримськотатарської революції 1917—1919 років і засвідчила прагнення до самовизначення та політичну волю корінного народу Криму.
 
У просторі виставки "MIRAS. Спадщина" (триває в межах проєкту ГО "Алєм" "Сенси, що об'єднують", який реалізується за підтримки Швейцарії) 9 грудня відбудеться публічний діалог, організований у партнерстві з ГО "Алєм", Інститутом культурології Національної академії мистецтв України та Інститутом дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду.
У Скарбниці Національного музею історії України учасники заходу обговорять суспільно-політичне, інтелектуальне й культурне середовище, в якому постали основні ідеї Кримськотатарської революції. Також вони спробують осмислити значення кримськотатарської спадщини у формуванні ідентичності корінного народу Криму.
Відвідувачі ознайомляться зі зразками літератури, створеної організаторами та учасниками Першого Курултаю, що були перекладені й видані в серії "Кримськотатарська проза українською". Також відвідувачі зможуть оглянути унікальну колекцію кримськотатарських артефактів 19 — початку 20 століття, яка має зв'язок з діяльністю знакових діячів доби кримськотатарського культурного відродження.
Спікери заходу:


                        <div class=

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.