Ізюм став найсхіднішим містом з вулицею Степана Бандери

Ізюм наразі є найсхіднішим містом України, у якому є вулиці Симона Петлюри та Степана Бандери

Начальник Ізюмської міської військової адміністрації Валерій Марченко 6 грудня підписав розпорядження про перейменування вулиць в Ізюмі.

 

Цим розпорядженням перейменовано 21 топонім у місті, назви яких були пов'язані з РФ:

1. Площа Революції — на площу Героїв Крут

2. Вулиця Московська — на вулицю Івана Мазепи

3. Вулиця Пушкінська — на вулицю Степана Бандери

4. Вулиця Горького — на вулицю Віталія Смолярова

5. Вулиця Єсеніна — на вулицю Вільнюська

6. Вулиця Зої Космодем'янської — на вулицю Марії Приймаченко

7. Вулиця Тургенєва — на вулицю Джохара Дудаєва

8. Вулиця Некрасова — на вулицю Василя Стуса

9. Вулиця Ломоносова — на вулицю Романа Ратушного

10. Вулиця Ентузіастів — на вулицю Князя Острозького

11. Вулиця Пролетарська — на вулицю Лондонську

12. Вулиця Васнецова — на вулицю Миколи Куліша

13. Вулиця Герцена — на вулицю Івана Котляревського

14. Вулиця Льоні Голікова — на вулицю Сергія Корольова

15. Вулиця Архангельська — на вулицю Бориса Патона

16. Вулиця Гомельська — на вулицю Вишивану

17. Вулиця Камчатська — на вулицю Аляски 

18. Вулиця Ростовський Шлях — на вулицю Ізюмський Шлях

19. Вулиця Суворова — на вулицю Симона Петлюри

20. Вулиця Тюленіна Сергія — на вулицю Сергія Сови

21. Вулиця Чайкіної Лізи — на вулицю Княгині Ольги.

Таким чином, Ізюм наразі є найсхіднішим містом України, у якому є вулиці Симона Петлюри та Степана Бандери. Цікавим є перейменування вулиці Камчатської на вулицю Аляски. Але, також є вулиця на честь члена ЦК КПРС та заступника голови однієї із палат радянського парламенту Бориса Патона

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.