Місцева влада кількох міст відмовляється демонтувати російські пам'ятники

У Кривому Розі, Полонному та Краматорську вигадали причину не зносити пам'ятники Пушкіну

У Кривому Розі, Полонному та Краматорську вигадали причину не зносити пам'ятники Пушкіну. Про це повідомляє ГО "Декомунізація. Україна".

Так, начальниця управління культури Криворізької міської ради Наталя Стрига на звернення щодо демонтажу у Кривому Розі пам'ятники Пушкіну, Лермонтову і Толстому відповіла, що "зазначені роботи не є першочерговими і фінансування їх не здійснюється".

Перший заступник голови Полтавської міськради Валерій Пархоменко заявив, що не можуть спрямувати кошти на демонтаж пам'ятника російському військовому діячеві Ватутіну.

А начальниця відділу культури та туризму Полонської міської ради (Хмельницька область) Тетяна Ярославська стверджує, що бюст Пушкіна знімуть "за наявності коштів на демонтаж". Щоправда, після публічного розголосу у Полонному пообіцяли зняти символ російської культурної експансії.

Також ніби через нестачу коштів відмовились демонтувати пам'ятник Пушкіну у Краматорську.

Київ, пам'ятник Пушкіну також досі не демонтовано
Київ, пам'ятник Пушкіну також досі не демонтовано

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.