Суворове стане Бесарабським

Суворовська селищна рада Ізмаїльського району Одеської області ухвалила рішення про перейменування смт Суворове на смт Бессарабське

Суворовська селищна рада Ізмаїльського району Одеської області ухвалила рішення про перейменування смт Суворове на смт Бессарабське. Для остаточног оперейменування потрібне рішення Верховної Ради.

Про це повідомляє Укрінформ.

"Депутатська більшість підтримала голосуванням проєкт рішення про перейменування смт Суворове на Бессарабське, відповідно до результатів опитування жителів громади, до якої входять сім населених пунктів", - зазначив голова селищної ради Олег Босікевич.

Раніше виконком Суворовської селищної ради організував електронне опитування жителів населених пунктів Суворове, Старі Трояни, Приозерне, Дзинілор, Острівне, Кирнички і Нова Покровка щодо обрання нової назви адмінцентру ОТГ із чотирьох варіантів: Бессарабське, Буджацьке, Катлабузьке та Шікірлі-Кітай.

Більшість опитуваних висловились за назву "Бессарабське".

На території села існувало поселення ногайців. У 1819 році був виданий указ російського імператора Алєксандра І, у якому згадується село болгарських переселенців під назвою Шикирли-Китай. У 1941-1944 рр. перейменоване на Король Міхай І. У радянський час селище отримало назву Суворове на честь російського генерала Олександра Суворова.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.