На Донеччині виявлено зруйновану пам'ятку ХІХ століття

Через російську агресію Україна втратила ще одну пам'ятку

Штаб порятунку спадщини заявив, що у селі Прелесне у Донецькій області виявили зруйновану пам'ятку ХІХ століття - садибу Василя Бантиша.

Світлини понівеченої пам'ятки XIX століття опублікувала Евгения Калугина.

Коли саме постраждала пам'ятка достеменно невідомо.

Двоповерховий палац у стилі класицизму був зведений Василем Бантишем у середині ХІХ століття. В 1858 році садибу доповнили парком площею 66 га. У парковій зоні зростали 120 порід різноманітних дерев і чагарників. Центральну частину парку займало озеро з кам'яним містком і острівцями.

Маєток був пограбований більшовиками. Пізніше садиба стала санаторієм, а потім перейшла у власність Донецької залізниці, яка з неї зробила піонерський табір. У 1995 році піонертабір закрили, садибі надали статус пам'ятки місцевого значення. Відтоді пам'ятка стояла занедбаною.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.