Конкурс «Вікі любить пам’ятки» допустив до участі росіян

Україна не братиме участі у міжнародному етапі конкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2022

Організаційний комітет проєкту "Вікі любить пам'ятки" в Україні вирішив не подавати українські фото на міжнародний етап.
 
Причиною є рішення міжнародних організаторів конкурсу, всупереч запиту української команди, допустити до міжнародного етапу світлини пам'яток культурної спадщини з Росії.
"Ми вважаємо неприйнятним участь у міжнародному конкурсі світлин країни, яка веде проти України війну і вбиває тисячі українців, а також систематично руйнує та викрадає українські пам'ятки культури, архітектури, археології.
Окрім того, російська війна позбавила українські фото рівних умов у змаганні — українські учасники конкурсу працювали з багатьма обмеженнями, накладеними війною (безпекові ризики, перебої зі зв'язком і транспортом).
З цих причин ми не хочемо допустити, щоб українські фото пам'яток культури опинилися чи змагалися поруч із російськими у момент, коли наші пам'ятки руйнуються внаслідок російської збройної агресії" - йдеться у заяві українського оргкомітету конкурсу.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».