Спецпроект

Сенат Чехії визнав Голодомор геноцидом українського народу

Верхня палата чеського парламенту - Сенат - схвалила резолюцію про визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу.

 

"Сенат визнає штучно спричинений голод 1932-1933 років в Україні жахливим злочином геноциду проти українського народу та людства", - йдеться в резолюції. 

Верхня палата рішуче засудила ці злочини проти українського народу та вшанувала пам'ять мільйонів жертв голодомору в Україні.

Згідно з резолюцією, голод був штучно і свідомо викликаний "жахливим тоталітарним режимом" з метою зламати опір українського народу насильницькій колективізації. 

"Пам'ять про злочини проти людства в європейській історії має допомогти запобігти виникненню подібних злочинів у майбутньому", - йдеться в резолюції.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.