Влада Києва відзначила річницю радянського "звільнення"

Київська міська державна адміністрація організувала захід із покладанням квітів до радянського мілітарного пам'ятника у парку Слави

6 листопада 2022 року Київська міська державна адміністрація організувала захід із покладанням квітів до радянського мілітарного пам'ятника у парку Слави. Участь у заході взяли перший заступник голови КМДА Микола Поворозник, заступники голови КМДА Марина Хонда та Валентин Мондриївський, керівник апарату КМДА Дмитро Загуменний, керівництво Печерської РДА, представники організацій радянських ветеранів Києва.

Захід був приурочений до "79-у річницю звільнення Києва від нацистських загарбників". 6 листопада 1943 року Червона армія взяла під свій контроль Київ після тривалих боїв з нацистами. У цих боях загинуло до 240 тисяч червоноармійців. У радянський час щороку у цей день широко відзначалися річниці "визволення" Києва.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.