У Києві встановили меморіальну дошку академіку Книшову

Про це повідомляє Укрінформ.

Дошку встановлено у Голосіївському районі Києва на будівлі за адресою вулиця Г.Книшова, 6.

 

"Ми вшановуємо пам'ять нашого вчителя, друга, наставника. Геннадій Книшов був легендарною людиною, яка дуже багато зробила для становлення кардіохірургії в Україні. Книшов очолив інститут після Амосова. І це непросто, коли тебе постійно порівнюють з корифеєм. Але Геннадію Васильовичу усе вдалося. Він вивів наш інститут на європейський рівень. Заклад став одним з найкращих в Україні", - сказав директор Інституту серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова Василь Лазоришинець.

Геннадій Книшов з 1989 по 2005 рік очолював Національний інститут серцево-судинної хірургії ім.Н.М. Амосова. Він створив кардіохірургічну школу, яка охоплює всі напрямки серцево-судинної патології і забезпечує прогресивний розвиток кардіохірургічної допомоги.

Вперше в Україні академік Книшов запровадив низку новітніх методів у галузі кардіохірургії. Серед них - аортокоронарне шунтування при ішемічній хворобі серця, хірургічна корекція складних і злоякісних порушень ритму серця.

Під його керівництвом вперше запроваджена методика штучного підвищення температури тіла хворого і доведена її роль як пускового механізму стимуляції імунітету пацієнта при інфекційному ендокардиті. За цією методикою прооперували тисячі пацієнтів, яких до цього вважали безнадійними.

Також успішно велися унікальні фундаментальні розробки з анатомії та електрофізіології серця.

У 2004 році за визначні заслуги перед Україною, розвиток медичної науки, створення національної кардіохірургічної школи, багаторічну самовіддану працю Геннадію Книшову присвоїли звання Героя України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.