Спецпроект

Німеччина визнала Голодомор геноцидом українського народу

Німецький Бундестаг 30 листопада проголосував за резолюцію, яка визнає Голодомор геноцидом українського народу

Про це повідомляє "Європейська правда".

 

Депутати від Соціал-демократичної партії, Зелених, Вільної демократичної партії, а також опозиційного Християнсько-демократичного союзу підготували позапартійну резолюцію, в якій висловлюються за визнання Голодомору геноцидом

"Від голоду та репресій постраждала вся Україна, а не лише її зерновиробничі регіони. З сьогоднішньої точки зору, історико-політична класифікація як геноцид очевидна. Німецький Бундестаг поділяє таку класифікацію", - йдеться у документі.

Документ наголошує, що примусовий голод також був спрямований на "політичне придушення української національної свідомості". Масові смерті від голоду не були наслідком неврожаю, а є відповідальністю політичного керівництва Радянського Союзу на чолі з Йосипом Сталіним. "Таким чином, Голодомор є злочином проти людства", - заявляють парламентарі.

"Голодомор припав на час наймасовіших злочинів проти людства на європейському континенті, жорстокість яких була немислимою до того часу. До них належать Голокост європейських євреїв в його історичній унікальності, воєнні злочини Вермахту і сплановане вбивство мільйонів невинних цивільних осіб в рамках расистської німецької війни на винищення на Сході, за які Німеччина несе історичну відповідальність", – йдеться у резолюції.

Депутати закликають федеральний уряд пам'ятати про жертв Голодомору та сприяти його міжнародному розголосу - наприклад, через освітні пропозиції. Уряд також має протидіяти "будь-яким спробам запуску односторонніх російських історичних наративів".

У Бундестазі під час голосування були присутні посол України в Німеччині Олексій Макеєв та колишній посол, а нині заступник глави МЗС Андрій Мельник.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.