IN MEMORIAM: помер ветеран УПА Михайло Бохно

24 листопада 2022 року відійшов на вічний спочинок ветеран українського збройного підпілля на Закерзонні, член Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади, один з співзасновників Видавництва «Літопис УПА» Михайло Бохно-"Крутянець"

Видавництво "Літопис УПА" повідомило, що 24 листопада 2022 р. відійшов на вічний спочинок ветеран українського збройного підпілля на Закерзонні, член Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади, один з співзасновників Видавництва "Літопис УПА" Михайло Бохно-"Крутянець".

 

Михайло Бохно народився 18 серпня 1925 року в с. Радава Ярославського повіту Підкарпатського в-ва (тепер Польща). Закінчив 6 класів народної школи (1939), навчався в Ярославській торговельній школі (1943).

Заарештований постерунком польської комуністичної Міліції Обивательської (МО) в Радаві 16.10.1944 р. за підозрою у приналежності до українського підпілля. Карався в польській в'язниці (10.1944 - 08.1945).

Член ОУН (03.1946). В підпіллі - помічник районового референта пропаганди району МФ2 у надрайоні "Батурин" (Ярославська округа ОУН) (1946 - 08.1947). З нелегальними документами переїхав до Східної Прусії, де була виселена його родина, і переховувався в околиці м. Пасленк (08.1947 - 06.1949).

У складі групи 3-х підпільників перейшов до Американської окупаційної зони Німеччини (06. - 08.1949). Емігрував до США, де спочатку проживав у м. Клівленд, штат Огайо. Згодом здобув університетську освіту і до виходу на пенсію працював у Бібліотеці Конгресу США у Вашінгтоні.

Член Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади (ОКВ УПА), організаційний референт ГУ ОКВ УПА, голова товариського суду ГУ ОКВ УПА, Голова ОКВ УПА (08.1986 - 09.1989), член Видавничого Комітету "Літопису УПА" (1973 - 2018).

У 1993 р. переїхав до Канади, де проживав у Торонто. Написав спомин "Ще дещо про українське підпілля на Закерзонні. 1944-1947". Відійшов на вічний спочинок 24 листопада 2022 р. в Торонто (Онтаріо, Канада).


Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.