У Києві не хочуть перейменовувати школу імені Хо Ши Міна

Керівник ГО "Декомунізація. Україна" Вадим Поздняков повідомив, що отримав відповідь від в.о. начальника управління освіти Деснянської у м.Києві райдержадміністрації Людмили Рожкової з приводу перейменування школи імені Хо Ши Міна.

У Києві з 1985 року існує школа, названа іменем в'єтнамського комуністичного діяча Хо Ши Міна. Хо Ши Мін - керівник комуністичного режиму у Північному В'єтнамі. У сучасній Соціалістичній республіці В'єтнам існує його культ. Найбільше місто держави перейменоване на його честь, а тіло Хо Ши Міна зберігається у спеціальному мавзолеї.

Директорка київської школи № 251 імені Хо Ши Міна Лариса Шульга вважає, що перейменовувати школу немає підстав, адже Хо Ши Міна немає у переліку осіб, що підлягають декомунізації, який склали в Українському інституті національної пам'яті.

При цьому чиновниці ігнорують примітку, що список носить рекомендаційний характер і "не є вичерпним".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.