У Новій Каховці окупанти пограбували картинну галерею

У тимчасово захопленій Новій Каховці російські загарбники викрали художні фонди із картинної галереї імені Альбіна Гавдзинського

Про це у Фейсбуці повідомила Новокаховська міська рада.

"Вчора, 1 листопада, з тимчасово окупованої Нової Каховки прийшла звістка про те, що з картинної галереї масово вивозилися художні фонди: твори живопису, графіки, скульптури", - йдеться у повідомленні.

Зазначається, що художні фонди галереї налічували понад 1200 експонатів, серед яких унікальна колекція з 297 творів живопису та графіки А.С.Гавдзинського, колекція офортів народного художника України В.Ф.Мироненка, колекція ілюстрацій народного художника України В.Г.Литвиненка та багато інших.

Виконавчий комітет Новокаховської міської ради готує офіційне звернення до відповідних правоохоронних органів про скоєння злочину.

Картинна галерея ім. А. С. Гавдзинського заснована 4 листопада 1967 року як художній відділ Херсонського краєзнавчого музею. У 2002 році на базі майна Новокаховського відділу Херсонського обласного художнього музею ім. О.О.Шовкуненка створено Новокаховську міську картинну галерею. В 2003 році їй було присвоєне ім'я заслуженого художника України Альбіна Станіславовича Гавдзинського.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"