Спецпроект

Парламент ухвалив зверенення щодо визнання Голодомору геноцидом

Верховна Рада України ухвалила зверенення до парламентів держав світу щодо визнання Голодомору 1932–1933 років в Україні геноцидом українського народу

Верховна Рада України закликає парламенти держав світу визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.

 

Відповідну постанову "Про Звернення Верховної Ради України до парламентів держав світу щодо визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу" (№8199) підтримали 310 нардепів.

Так, у тексті звернення зазначається, що в 1932-1933 роках комуністичний тоталітарний режим СРСР задумав та реалізував в Україні злочин – винищення мільйонів українців голодом. На позначення цієї трагедії використовується слово "Голодомор".

"У 1932-1933 роках мільйони українців померло найстрашнішою із смертей, опір комуністичному режиму придушений, частина українського народу була асимільована. Режиму вдалося приховати свій злочин за стіною пропаганди і брехні в межах СРСР та за кордоном. Однак в українського народу виявилося достатньо сил для того щоб відродитися від втрат, болю, нав'язаної історичної амнезії та вибороти свою незалежність", – підкреслюється в зверненні.

Український пармламент закликає парламенти держав світу відновити історичну справедливість та визнати Голодомор 1932-1933 років в Україні злочином геноциду українського народу.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.