У Кропивницькому планують декомунізацію списку почесних громадян

Про це повідомляє Суспільне.

 

Провести декомунізацію переліку Почесних громадян міста Кропивницького запропонувала депутатка міської ради Кропивницького Валентина Яремчук.

Депутатка сказала, серед 40 почесних громадян можна побачити тих людей, які підпадають під дію Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" через те, що обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР та інших союзних або автономних радянських республік. Наприклад:

  • Іван Конєв — радянський воєначальник, маршал СРСР, двічі Герой СРСР. Керував придушенням народного повстання в Угорщині у 1956 році, був одним з головних лідерів руху "сталіністів". Член ЦК КПРС 1952—1973. Депутат Верховної Ради СРСР I-VIII скликань.
  • Олександр Родимцев — радянський воєначальник, генерал-полковник, двічі Герой СРСР. Брав участь у вторгненні СРСР до Польщі. У 1940 брав активну участь в агресії СРСР до Фінляндії. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР II-III скликання.
  • Олексій Жадов — генерал Червоної армії, Герой СРСР.  Воював в Україні, Білорусі та Середній Азії проти представників національно-визвольних рухів. Депутат Верховної ради СРСР II скликання та VI-VII скликань.

Зі списком "Почесний громадянин міста Кропивницького" можна ознайомитися на сайті міськради.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.