Був проспект Пушкіна - тепер проспект Лесі Українки

У Дніпрі проспект Пушкіна перейменували на проспект Лесі Українки

У Дніпрі змінили 7 топонімів. Більшість нових найменувань тепер пов'язані безпосередньо з історією міста. Рішення про перейменування топонімів ухвалили на 29-й черговій сесії міськради 16 листопада, яку провели дистанційно у форматі zoom-конференції.

 

Так просп. Пушкіна (Чечелівський і Центральний р-ни) відтепер Лесі Українки. 

Вул. Новгородська (Самарський р-н) — Хутірська.

Вул. Арбатська (Чечелівський р-н) — Арабатська.

Вул. Петрозаводська (Амур-Нижньодніпровський р-н) — Незламна. 

Вул. Космонавта Комарова (Соборний р-н) — Олександра Кукурби (український військовослужбовець, льотчик-штурмовик, майор Повітряних сил Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022), лицар ордена Богдана Хмельницького I, II, III ступеня). 

Вул. Магнітогорська (Шевченківський р-н) — Пасічна. 

Сквер Євгена Клочка (Амур-Нижньодніпровський р-н) — Максима Семенова (засновник та президент Дніпровської асоціації велосипедистів і Дніпровської асоціації екстремальних видів спорту). 

Загалом у рамках дерусифікації у місті перейменовано понад 100 топонімів.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.