У Польщі перепоховали трьох президентів

До Польщі з Великої Британії перевезли останки трьох польських президентів у вигнанні

Про це повідомляє Європейська правда.

 

До Польщі з Великої Британії 12 листопада перевезли останки трьох польських президентів у вигнанні – Владислава Рачкєвича, Авґуста Залєського та Станіслава Островського, які очолювали країну під час і після Другої світової війни.

Траурна процесія з останками президентів Польщі вирушила в суботу з військового аеропорту у Варшаві до Храму Божого Провидіння, де й відбулася церемонія їхнього перепоховання у спеціально створеному Мавзолеї президентів Республіки Польща в екзилі.

Окрім Владислава Рачкєвича, Авґуста Залєського та Станіслава Островського, будуть перепоховані також останній президент Польщі у вигнанні Ришард Качоровський із дружиною.

Завершальним елементом заходу стало урочисте відкриття Зали пам'яті, присвяченої президентам Республіки Польща у вигнанні. Їх разом із мавзолеєм відкриють для відвідування з 14 листопада.

Уряд Польщі у вигнанні сформувався після нападу на Польщу 1939 року нацистської Німеччини та Радянського Союзу. Він діяв спочатку в Парижі та Анже, що на заході Франції, а згодом – у Лондоні.

До 1945 року польський уряд в екзилі визнавали єдиною законною владою Республіки Польща, але після Другої світової війни він втратив цей статус. Проте в Лондоні уряд продовжував свою діяльність до 1990 року, коли останній президент у вигнанні Ришард Качоровський передав атрибути влади президентові Лєху Валенсі.

Як наголошує влада Польщі, перепоховання трьох президентів у вигнанні буде символічним завершенням чотирирічного святкування 100-річчя незалежності Польщі. 

Україна також має своїх президентів у вигнанні - Андрій Лівицький, Степан Витвицький, Спиридон Довгаль, Микола Лівицький та Микола Плав'юк. Усі вони поховані за межами України.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.