РФ дещо заборонила американським історикам

РФ запроваджує свої "санкції" проти кількох істориків. Деталі заборони росіяни не розкривають

У російському міністерстві закордонних справ анонсували введення санкцій проти 200 громадян США. 

 
фото: дзеркало тижня

У цей почесний список потрапило кілька істориків. Зокрема, це:

- Тімоті Снайдер ("Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним", "Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь", "Червоний князь", "Як Європа мала б відповісти на російську агресію", "Фашизм повертається в країну, яку колись зруйнував", "Як Україна може дати майбутнє Європі?");

- Джордж Грабович ("Шевченко, якого не знаємо", "До історії української літератури");

- подружжя воєнних істориків Кімберлі та Фредерик Каган (засновники та співробітники Інституту вивчення війни).

- Енн Епплбом ("Between East and West", "Історія ГУЛАГу", "Залізна завіса: Приборкання Східної Європи, 1944—1956", "Червоний голод. Війна Сталіна проти України");

- дослідник міст Блер Рубл ("Leningrad: Shaping a Soviet City", "Soviet Trade Unions: Their Development in the 1970s");

- Олександр Мотиль ("Підсумки імперій: занепад, розпад і відродження", "Dilemmas of Independence: Ukraine after Totalitarianism")

- Джон-Пол Химка ("Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century", "Ukrainian Nationalists and the Holocaust: OUN and UPA's Participation in the Destruction of Ukrainian Jewry, 1941–1944", "Львівський погром 1941-го: Німці, українські націоналісти і карнавальна юрба", "Розуміння минулого - важливіше за бандер і шухевичів").

У чому саме полягають обмеження для цих осіб, росіяни не побажали повідомити.






Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».