ЦДАМЛМ оцифрував замальовки пам'яток Криму 1920-х - 1930-х років

Оцифрований фонд містить фотокопії замальовок Євпаторії, Карасубазару, Нового Світу, Старого Криму, Судака та інших міст Криму 1920-х - 1930-х років

Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ) оцифрував особовий фонд архітектора Павла Голландського (1861–1939).

Павло Голландський з 1898 р. працював у Києві, з 1919 р. і до кінця життя – у Криму. Викладав у Київському політехнічному інституті. Вивчав архітектурне мистецтво Київської Русі. Як вчений секретар Київського товариства історії, археології та мистецтва брав участь у розкопках Десятинної церкви, Золотих Воріт, садиби Софійського собору, церкви Спаса на Бору, собору в Видубичах.

Будівлі у Києві, створені за проектами або за участі Павла Голландського, є пам'ятками архітектури. Серед них будівля Київської контори Державного банку, Київського комерційного училища (нині – Київський університет театру, кіно і телебачення), будівля Державної наукової медичної бібліотеки МОЗ України та ін. Був одним із засновників Товариства охорони пам'яток старовини.

Також досліджував тюрксько-татарську архітектуру. Працював у Центральному музеї Тавриди (Сімферополь). Павлом Голландським створено проєкт постаменту пам'ятника Івану Айвазовському у Феодосії (1914; скульптор І. Ґінзбурґ, 1930).

Фонд Павла Голландського включає 25 справ з документами 1883, 1922 – 1974 рр. У справах є фотокопії замальовок Євпаторії, Карасубазару, Нового Світу, Старого Криму, Судака та інших міст Криму.
 
Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.