Загарбники порушують принципи реставраційних робіт у Бахчисарайському палаці – Аблялімова

Під час робіт у Бахчисарайському державному історико-культурному заповіднику загарбники використовують звичайні будівельні норми, що недопустимо у разі реставрації об'єкта культурної спадщини

Як повідомляє Укрінформ, про це заявила генеральна директорка Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника у 2014 році Ельміра Аблялімова.

 

За словами Аблялімової, у випадку з Бахчисарайським палацом порушуються три принципи реставраційних робіт: науковості, обгрунтованості під час визначення реставраційного рішення і зворотності виконаних робіт.

"Тобто, такі роботи не можуть погіршувати історичну, художню, наукову цінність пам'ятки. Наші висновки підтвердили експерти Центру з питань вивчення та відновлення культурних цінностей і наголосили, що роботи, які були проведені, характерні для будівництва. Це і є головним порушенням – використання звичайних будівельних норм на об'єкті культурної спадщини, що недопустимо у випадку реставрації", - зауважила вона.

За її словами, всі роботи в заповіднику проводяться восени і взимку, і через велику кількість опадів та використання жорстких методів миття фасадів відбулося перенасичення грунтів та їх осідання. Також виникли тріщини на світському корпусі палацу, східному мінареті мечеті. Використання важкої будівельної техніки та відбійних молотків спричинили вібрації стін і численні пошкодження, що призвели до знищення автентичного вигляду деяких об'єктів комплексу. Також було пошкоджено фресковий розпис стін.

"На сьогодні так званими реставраційними роботами, що є звичайними будівельними, охоплені майже всі об'єкти комплексу, у тому числі головний корпус. Недавно ми отримали інформацію, що хочуть замінити мармурову підлогу на шестикутну керамічну плитку", - зауважила Аблялімова.

Поглиблення русла річки Чуруксул, за її словами, також здійснювалося без досліджень, у результаті було знищено частину фундаментів, облицювання набережної, опори мостів.

Вона зауважила, що балкова система, яку встановили окупанти на Ханській мечеті, почала розклеюватися і балки вирішили поєднувати сталевими хомутами. Але розрахунок додаткового навантаження і наслідків не проводили, і це створює небезпеку для будівлі.

Аблялімова наголосила, що незаконна, призначена окупантами "адміністрація" заповідника навмисне знецінює історичну пам'ятку.

"Такі дії, як проведення християнських свят на території Ханського палацу призводять до насаджування нових ідеалів, розмиття національних кордонів та поступово стирають культурну ідентичність. російська влада використовує дослідження російських істориків, які служать політичні ідеології режиму, створюють міфи для завойовницьких політичних ідей", - зауважила Аблялімова.






Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.