Загарбники порушують принципи реставраційних робіт у Бахчисарайському палаці – Аблялімова

Під час робіт у Бахчисарайському державному історико-культурному заповіднику загарбники використовують звичайні будівельні норми, що недопустимо у разі реставрації об'єкта культурної спадщини

Як повідомляє Укрінформ, про це заявила генеральна директорка Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника у 2014 році Ельміра Аблялімова.

 

За словами Аблялімової, у випадку з Бахчисарайським палацом порушуються три принципи реставраційних робіт: науковості, обгрунтованості під час визначення реставраційного рішення і зворотності виконаних робіт.

"Тобто, такі роботи не можуть погіршувати історичну, художню, наукову цінність пам'ятки. Наші висновки підтвердили експерти Центру з питань вивчення та відновлення культурних цінностей і наголосили, що роботи, які були проведені, характерні для будівництва. Це і є головним порушенням – використання звичайних будівельних норм на об'єкті культурної спадщини, що недопустимо у випадку реставрації", - зауважила вона.

За її словами, всі роботи в заповіднику проводяться восени і взимку, і через велику кількість опадів та використання жорстких методів миття фасадів відбулося перенасичення грунтів та їх осідання. Також виникли тріщини на світському корпусі палацу, східному мінареті мечеті. Використання важкої будівельної техніки та відбійних молотків спричинили вібрації стін і численні пошкодження, що призвели до знищення автентичного вигляду деяких об'єктів комплексу. Також було пошкоджено фресковий розпис стін.

"На сьогодні так званими реставраційними роботами, що є звичайними будівельними, охоплені майже всі об'єкти комплексу, у тому числі головний корпус. Недавно ми отримали інформацію, що хочуть замінити мармурову підлогу на шестикутну керамічну плитку", - зауважила Аблялімова.

Поглиблення русла річки Чуруксул, за її словами, також здійснювалося без досліджень, у результаті було знищено частину фундаментів, облицювання набережної, опори мостів.

Вона зауважила, що балкова система, яку встановили окупанти на Ханській мечеті, почала розклеюватися і балки вирішили поєднувати сталевими хомутами. Але розрахунок додаткового навантаження і наслідків не проводили, і це створює небезпеку для будівлі.

Аблялімова наголосила, що незаконна, призначена окупантами "адміністрація" заповідника навмисне знецінює історичну пам'ятку.

"Такі дії, як проведення християнських свят на території Ханського палацу призводять до насаджування нових ідеалів, розмиття національних кордонів та поступово стирають культурну ідентичність. російська влада використовує дослідження російських істориків, які служать політичні ідеології режиму, створюють міфи для завойовницьких політичних ідей", - зауважила Аблялімова.






Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.