Археологи знайшли гробницю Святого Миколая

У стародавній церкві в Туреччині археологи виявили гробницю, яка належала Святому Миколаю

Дослідники знали, що тіло святого Миколая було поховано в церкві IV століття нашої ери в турецькій провінції Анталія. Але останки святого були вкрадені приблизно через 700 років після його смерті, тому конкретне місце поховання залишалось загадкою.

Тепер підказки, зібрані під час нових розкопок цієї церкви, включаючи схожість церковної будівлі з церквою Гробу Господнього в Єрусалимі та розміщення фрески із зображенням Ісуса, натякають на те, де саме, ймовірно, було поховано тіло святого Ніка.

У 2017 році археологи виявили залишки давньої церкви, укриті піском та мулом. Минулого тижня голова Регіональної ради збереження культурної спадщини Анталії Осман Еравшар оголосив про виявлення у цій церкві гробниці Святого Миколая.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.