Петиція про перейменування площі Перемоги у Києві набрала достатньо голосів

Петиція про перейменування столичної площі Перемоги та демонтаж обеліску на ній набрала більше 6 тисяч голосів

Про це повідомляє видання Лівий берег.

 

30 серпня на сайті Київської міської ради була створена петиція щодо демонтажу обеліску Перемоги на площі Перемоги у Києві.

Автор петиції Ярослав Воропай зазначає, що "обеліск на площі перемоги не має ніякої історичної та естетичної цінності. Це просто істукан який тут залиши радянські окупанти". Також він відзначив необхідність повернути площі історичну назву - Галицька. 

22 жовтня стало відомо, що петиція набрала необхідний мінімум у 6 тисяч підписів. Тепер її мусить розглянути київський міський голова Віталій Кличко.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.