Мирослав Симчич офіційно став Героєм України

Сотенному Української повстанської армії, політв’язню, 99-річному Мирославові Симчичу присвоєно звання Герой України

"За героїзм, виявлений у боротьбі за незалежність України, визначні особисті заслуги у становленні Української державності, багаторічну плідну громадську діяльність постановляю: Присвоїти звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка" Симчичу Мирославу Васильовичу – українському військовому та громадському діячеві, сотенному Української повстанської армії, політв'язню радянських концтаборів", – йдеться в указі президента від 14 жовтня.

 

Мирослав Симчич народився 5 січня 1923 року у селі Вижний Березів поблизу Косова на Прикарпатті. У 1941 році вступив в Організацію українських націоналістів (ОУН). У 19 років, в 1943 році, Мирослав Симчич вступив в УПА й обрав псевдо "Кривоніс".

У лютому 1945 року брав участь у бою за Космач, в якому українські повстанці знищили 386 енкаведистів.

У 1948 році Мирослава Симчича арештували і засудили на 25 років таборів. У 1963 році він був звільнений, але через 5 років знову був засуджений. Вийшов на волю у 1985 році. Реабілітований лише у 2017 році.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.