На Волині відновили могилу українського повстанця

Про це повідомляє Перший.

 

У селі Самари (Ковельський район, Волинська область) відновили стару могилу українського повстанця, який загинув у бою з НКВД і був таємно, вночі, похований на сільському цвинтарі односельчанами. 

Влітку цього року могилу повстанця на цвинтарі показали волинському краєзнавцеві Сергієві Годлевському. На ній стояв старий металевий хрест. Доглядала її далека родичка воїна УПА. 

За допомогою голови Волинської обласної ради Григорія Недопада та прикордонників могилу привели в порядок, встановили пам'ятник, на якому вказали інформацію про повстанця.

Похований там Павло Левонюк народився і жив на хуторі Самари Перші у 1924 або 1926 р. У 1944-му долучився до лав УПА і був зв'язковим. У 1945 р. його батька, теж Павла Левонюка відправили в Сибір, а він із сестрами, як стверджує, "перейшов на нелегальне становище". Тобто родина так чи інакше вся була зв'язана з УПА. І, очевидно, зазнала репресій.

Павло Левонюк був референтом зі зв'язку, що діяв на теренах РП ОУН Дивинського району (нині - Брестська область РБ), згодом – референтом СБ Антопольського РП ОУН. Найімовірніше, бій із НКВД, у якому загинув повстанець, стався в Дорогичині (теж нині Білорусь), чи поблизу села Хотешів на Камінь-Каширщині (Волинь). 






Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.