У Києві знесли один із пам'ятників Пушкіну

Залишилось ще щонайменше 8 пам'ятників та бюстів символу "русскаго міра"

Про це повідомляє проєкт Декомунізація.Україна.

 

Демонтаж присвятили лейтенанту Збройних сил України Денису Антіпову на псевдо "Бук" - відомому громадському активісту, викладачу корейської мови в КНУ ім. Т. Шевченка, який загинув у травні 2022 р. у бою з російськими окупантами.

В столиці досі лишається 8 об'єктів, які вшановують пам'ять про Пушкіна:

- Пам'ятник (просп. Перемоги, 40)
- Пам'ятник на території гімназії № 153 ім. О. С. Пушкіна (вул. Чорновола, 37-А)
- Пам'ятник на території Музею побуту Києва першої половини XIX ст. (вул. Кудрявська, 9)
- Меморіальна дошка (вул. Михайла Грушевського, 14)
- Бюст у вестибюлі станції метро Університет
- Бюст на фасаді будівлі (вул. Костянтинівська, 16)
- Бюст у приміщенні Національної бібліотеки ім. Вернадського (просп. Голосіївський, 3)
- Зображення на арці галереї письменників перед входом до Національної бібліотеки України для дітей (вул. Януша Корчака, 60).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.