IN MEMORIAM: помер дисидент Володимир Сеньків

7 вересня у Чорткові помер відомий дисидент радянської доби Володимир Сеньків

Про це повідомляє Чортківська міська рада.

7 вересня, на 69-у році життя перестало битись серце активного члена Росохацької групи, співзасновника осередку Української Гельсінської спілки, товариства Меморіал та Народного Руху України на Чортківщині  Володимира Сеньківа.

Володимир Сеньків – член підпільної патріотичної Росохацької групи, яка в ніч з 21 на 22 січня 1973 року розвісила в Чорткові українські національні прапори і розклеїла антирадянські листівки на честь 55-ї річниці проголошення незалежності УНР.
У червні того ж року був заарештований та засуджений 24 вересня 1973 року Тернопільським обласним судом в закритому засіданні на 4 роки таборів суворого режиму і 3 роки заслання.
Покарання відбував в таборі особливого режиму ВС-389/36 в селі Кучино Пермської області, де був на той час наймолодшим в'язнем. Згодом перебував на засланні у селі Парабель Томської області. Звільнений 1980 року, реабілітований.
У 2006 році отримав державну нагороду – орден "За мужність" І ступеня. 
 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.