Московську вулицю і ще понад 40 топонімів у Києві таки перейменували

 

08 вересня на пленарному засіданні Київської міської ради більшістю депутатів ухвалено рішення про перейменування понад 40 топонімів.

Зокрема, було перейменовано вулицю Московську на Князів Острозьких. Нагадаємо, що сьогодні на засіданні комісії Київської міської ради з питань місцевого самоврядування ухвалили рішення відкласти перейменування вулиці Московської через пропозицію депутатки Дінари Гібабуліної назвати цю вулицю "Європейського Союзу".

У Київській міськраді відклали перейменування вулиці Московської

Утім, у сесійній залі міські депутати таки підтримали перейменування Московської вулиці на честь князів Острозьких.

Окрім того, перейменовано вулицю Волгоградську на честь Романа Ратушного.

Нові назви отримали такі об'єкти топоніміки у Києві:

Деснянський район:
вулиця Пожарського – вулиця Мелетія Смотрицького;
вулиця Петра Запорожця – вулиця Інтернаціонального Легіону;
вулиця Кузбаська – вулиця Латвійська;
площа Волгоградська – площа Конотопської битви;
вулиця Попудренка – вулиця Гетьмана Павла Полуботка;
вулиця Мурманська – вулиця Академіка Кухаря.

Шевченківський район:
вулиця Грозненська – вулиця Ічкерська;
провулок Бабушкіна – провулок Сеньківський.

Дарницький район:
вулиця Декабристів – вулиця Братства тарасівців;
вулиця Лермонтова – вулиця Вітовецька;
провулок Лермонтова 1-ий – провулок Вітовецький;
провулок Лермонтова 2-ий – провулок Баштанський;
провулок Лермонтова 3-ий – провулок Козаровицький;
провулок Лермонтова 4-ий – провулок Болградський;
провулок Лермонтова 5-ий – провулок Александрійський;
провулок Терешкової Валентини 2 – провулок Христини Алчевської;
вулиця Сормовська – вулиця Ісмаїла Гаспринського;
вулиця Костянтина Заслонова – вулиця Амет-Хана Султана.

Оболонський район:
проспект Мінський – проспект Литовський;
проспект Героїв Сталінграду – проспект Володимира Івасюка.

Святошинський район:
вулиця Маршака – вулиця Йосипа Маршака;
провулок Маршака – провулок Комерційний;
провулок Маршака 2-ий – провулок Сім'ї Тарасевичів;
провулок Маршака 3-ий – провулок Ювелірний;
вулиця Симашка – вулиця Мирослава Поповича;
вулиця Академіка Кржижановського – вулиця Омеляна Пріцака.

Подільський район:
провулок Бурденка – провулок Могилів-Подільський;
вулиця Олександра Бестужева – вулиця Гамалаївська.

Солом'янський район:
вулиця Ватутіна – вулиця Територіальної оборони;
вулиця Федосєєва – вулиця Архітектора Вишневського;
провулок Донський – провулок Караїмський;
вулиця Новомічурінська – вулиця Князів Ґедиміновичів;
вулиця Волгоградська – вулиця Романа Ратушного;
провулок Радищева – провулок Юрія Матущака;
вулиця Радгосп "Совки" – вулиця Пронівська;
вулиця Іскрівська – вулиця Джохара Дудаєва.

Голосіївський район:
вулиця Цілинна – вулиця Португальська;
провулок П'ятигорський – провулок Альпійський;
провулок Генерала Доватова – провулок Дубовий;
провулок Майкопський – провулок Старобільський;
вулиця Іртишська – вулиця Тетерівська;
вулиця Кайсарова – вулиця Холодноярська.

Печерський район:
вулиця Московська – вулиця Князів Острозьких;
площі Героїв Великої Вітчизняної війни повернуто історичну назву "Наводницька".





Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.