У Київській міськраді відклали перейменування вулиці Московської

На засіданні комісії Київської міської ради з місцевого самоврядування відклали питання про перейменування вулиці Московської

Про це заявив голова експертної топонімічної комісії міста Києва Олександр Алфьоров.

Під час громадського обговорення влітку цього року кияни висловились за перейменування вулиці Московської на честь князів Острозьких.

За процедурою перед винесенням проєкту рішення про перейменування вулиці документ мали розглянути на засіданнях депутатської комісії. Сьогодні це питання розглядали на засіданні комісії з місцевого самоврядування.

Депутатка Київської міської ради Дінара Габібулаєва від фракції "Європейської солідарності" запропонувала перейменувати Московську на "Європейського Союзу".

Голосуванням пропозицію Габібуллаєвої було відкладено. Після цього, за словами Олександра Алфьорова, депутат міської ради та заступник міського голови Володимир Прокопів заявив, що "Московська не буде перейменована на Острозьких".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.