У Василькові замість вулиць Винниченка та Костомарова будуть Радісні, Добросусідські та Історичні

Васильківська міська рада проявила свій національний інфантилізм

Як повідомила міська голова Василькова Наталія Баласинович, 6 вересня Васильківська міська рада ухвалила рішення про перейменування 132 вулиць у міській громаді.

 

З мапи міста зникли російські та радянські назви. Але не тільки. Під перейменування потрапили вулиці Володимира Винниченка (письменник, політик, перший український прем'єр-міністр у 1917-1918 рр.), Миколи Костомарова (історик) та пожежника-чорнобильця Миколи Титенка. При цьому вулиця Декабристів зберегла свою назву (але пообіцяли її назву винести на громадське обговорення).

Ще більший подив викликають нові назви вулиць у Василькові та довколішних селах: Весняна, Кленова, Бузкова, Світла, Шовковична, Творча, Медова, Світанкова, Трояндова, Пшенична, Липова, Родинна, Доброти, Мужності - і ще кілька десятків подібних, нібито "нейтральних", топонімів.

"Компоти і гербарії", "матьорі садоводи", "інфантилізм та малоросійство", "малоросійська оперетка", "суміш безвідповідальності і довбойобства" - найбезневинніші коментарі, що отримала ця новина у соцмережах, зокрема на сторінці Алли Колбовської.

Після зливи критики очільниця старовинного міста Василькова, відомого ще з давньоруських часів, Наталія Баласинович обмежила можливість коментування під новиною про перейменування.

 
 
 
 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.