Росіяни зруйнували археологічний об'єкт у захопленому Маріуполі

Про це в Телеграмі повідомила Маріупольська міська рада та опублікувала відповідні фотографії руйнувань.

 

"Окупанти роблять усе, щоб знищити будь-яку згадку про українську історію Маріуполя. Зруйновано територію археологічного об'єкта місцевого значення "Поселення Кальміус". рашисти варварськи обстрілювали місто та продовжують стирати з мапи Маріуполя пам'ятки історії, археології та культури. Насаджувати своє, знищувати історію інших народів – типовий "руський світ", - йдеться у повідомленні.

Археологічний об'єкт "Поселення Кальміус" - багатошарове поселення - знаходиться на місці правого берега річки Кальміус у межах: початок вулиці Георгіївської, вул. Італійська, віл. Малофонтанна, спуск Малофонтанний. Складається з культурного шару потужністю понад 2 м. Поселення виявлено у 2010 році.

Розкопки проводилися під керівництвом В.М. Горбова Археологічною експедицією Маріупольського краєзнавчого музею за участю волонтерів у 2010 – 2012, 2014, 2015 роках. На площі 257 кв.м було досліджено поселення доби неоліту, яке пов'язане з археологічною пам'ятникою "Маріупольський неолітичний могильник" V тис. до н.е: залишки глинобитного будинку періоду Хазарського каганату та приміщень доби козацтва, а також міської бруківки.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.