Мерефа дерусифікується

Мереф'янська міська рада перейменувала 62 вулиці, які мали російські або радянські назви

30 серпня 2022 року депутати Мереф'янської громади очистили мапу міста від радянських та російських назв. 

У місті тепер немає вулиць на честь Ватутіна, Гастелло, Герцена, Горького, Жуковського, Ломоносова, Матросова, Маяковського, Мічуріна, Некрасова, Пушкіна, Тімірязєва, Толстого, Тургєнєва, Ціолковського, Чернишевського, Чехова, Чкалова, Чайковського та Павлова, а також Московської.

Натомість з'явились назви на честь Володимира Вернадського, Ігоря Сікорського, Олександра Довженка, Пилипа Орлика, Івана Мазепи, Василя Стуса, Валентина Сім'янцева, Костя Щита, Левка Симиренка, Ярослава Мудрого, Федора Бульбенка, Панаса Мирного, Миколи Хвильового, академіка Корольова, Іллі Рєпіна та Леонтовича. Також вшановано Героїв Крут, Козаків-Богданівців та Героїв-Мереф'ян. Також одній з вулиць присвоєно назву Мереф'янської фортеці.

 

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.