У Будинку-музеї Тараса Шевченка в Києві відкрилась експозиція пам’яті Романа Ратушного

У Будинку-музеї Тараса Шевченка, що в центрі Києва, відкрилася пам’ятна експозиція Романа Ратушного – відомого громадського активіста і воїна, який загинув за Україну на війні з російськими окупантами

Про це повідомляє Новинарня.

 

"Музей у нас невеликий, тож на тлі режиму збереження оригіналів Шевченкових особистих речей ми дещо трансформували експозицію, щоб вивільнити простір (між першою та шостою залами), який присвячений Ромі", – розповів завідувач музею Мирон Гордійчук, нині також мобілізований до лав ЗСУ.

У "просторі Ратушного" можна побачити прапор повстанців Холодноярської республіки, що вкривав труну з тілом Романа – розвідника 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр", його тактичну кепку з шевроном "Коти ЗСУ" і марку, присвячену Романові.

На стіні – портрет загиблого героя і текст:

"Роман Ратушний належав до нового покоління українців, готових сміливо відстоювати свої принципи та цінності. Активіст, який багато зробив для розвитку громадянського суспільства своєї країни: боровся проти незаконної забудови Києва, поліцейського свавілля, корупції.

Початок широкомасштабної війни став для усіх нас перевіркою на міцність, часом визначати, хто ми і на що готові для захисту свого. Роман пішов до територіальної оборони Києва, пізніше – приєднався до 93-ї бригади "Холодний Яр".

Роман загинув. Але він триватиме в людях, яких і далі об'єднує, цінностях, які тепер захищатимуть вони".

Будинок-музей Тараса Шевченка розташований у самому центрі столиці, біля майдану Незалежності, за адресою провулок Шевченка, 8а.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.