Ткаченко анонсував вивезення половецьких баб з Ізюма

Уцілілих половецьких баб заберуть з гори Кременець

Про це повідомив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко у Телеграмі.

Росіяни прямим попаданням снаряду зруйнували одну з девёяти половецьких баб, що стояли на горі Кременець поблизу Ізюму. Міністр Ткаченко заявив, що, ймовірно, уцілілі статуї перевезуть до Харкова.

"Росіяни розбили унікальний пам'ятник, який стояв на горі Кременець біля Ізюму тисячу років. Збереглися 8 із 9 кам'яних половецьких баб, одна зруйнована майже прямим попаданням снаряду, поруч також зруйновано пам'ятник героям Другої світової війни. Разом з місцевими адміністраціями будемо, скоріше за все, евакуйовувати до Харкова половецьких баб і допомагати музею відновити дах, щоб зберегти експозицію" - йдеться у повідомленні.

 

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.