Пушкін залишається у Харкові

Харківська обласна рада відмовилась перейменувати російський драматичний театр імені Пушкіна

Під час Голодомору, 17 листопада 1933 року у Харкові було створено російський драматичний театр. Першим керівником театру був режисер Ленінградського академічного театру драми. З собою він також привіз і акторів. 

У 1949 році театру присвоєно ім'я Пушкіна.

1 березня 2022 року колектив театру ухвалив рішення прибрати з назви слово "російський", однак рішення за законодавством має ухвалювати обласна рада. До органів влади були надіслані відповідні листи.

На засідання депутатської комісії ініціатива була підтримана. Однак, 20 вересня на сесії Харківської обласної ради депутати провалили голосування за перейменування Харківського академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна.

У сесійну залу було винесено два проєкти. За однією пропозицією, пропонували прибрати у назві Харківського академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна лише слово "російський". Іншою пропозицією пропонували прибрати з назви і "російський", і "Пушкіна".

За вилучення з назви слова "російський" проголосували 55 депутатів. Назву без "Пушкіна" та "російського" підтримали 44 депутати. Для ухвалення рішення необхідний 61 голос. Тому жодна з пропозицій не була підтримана.

На сесії депутат від "Блоку Кернеса" та голова бюджетної комісії Людмила Немикіна виступила проти зміни назви театру. Вона заявила, що зміна назви буде варварством, оскільки Пушкін - це світове надбання. Депутати від Блоку Кернеса взагалі не голосували. 

 







Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.