Україна ініціює внесення історичного центру Одеси до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Україна клопотатиме про включення історичного центру Одеси до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за прискореною процедурою

Про це заявив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко за підсумками зустрічі з генеральним директором ЮНЕСКО Одрі Азуле і її заступником з питань культури Ернесто Оттоне.

"Внесення історичного центру Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО має бути прискорено. Це дасть змогу краще захистити світову культурну спадщину. Об'єкт визнаний і охороняється українською державою. Він розташований лише за кілька десятків кілометрів від лінії фронту й вже зазнав артилерійського обстрілу, а 24 липня росіяни зруйнували частину великого скляного даху та вікон Одеського художнього музею 1899 року", - зазначив Ткаченко.

На прохання України ЮНЕСКО вже мобілізувала міжнародних експертів для надання технічної підтримки, щоб ця номінація могла бути терміново розглянута державами-членами, що входять до Комітету всесвітньої спадщини, та включена до Списку всесвітньої спадщини та до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою.

Комітету всесвітньої спадщини також буде запропоновано включити об'єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Києві та Львові до списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.