В Острозі перейменовують вулицю Йова Борецького та полковника Івана Литвиненка

Топонімічна комісія в Острозі ініціювала перейменування вулиць на честь святого ПЦУ та полковника Армії УНР

На фейсбук -сторінці Острозької міської ради з'явилася інформація про обговорення щодо перейменування вулиць і провулку в місті.

Серед трьох пропонованих для перейменування топонімів - провулок на честь Йова Борецького та вулиця Івана Литвиненка.

Йов Борецький - ректор Львівської та Київської братських шкіл, ігумен київського Михайлівського Золоверхого монастиря, у 1620 році відновив православну ієрархію на українських землях, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, публіцист, святий Православної церкви України.

Іван Литвиненко - полковник Армії УНР, інструктор старшинських шкіл УПА, нагороджений Залізним хрестом та Хрестом Симона Петлюри.

Провулок Йова Борецького вже перейменовували рішенням сесії Острозької міської ради наприкінці червня 2022 року. До цього він називався Горний.

"Всі жителі тієї вулиці підписали звернення до комісії при міській раді з тим, що вони не погоджуються з такою назвою і просять переглянути можливість перейменувати його в Гірський. Ми розглянули це на громадській комісії. Прозвучало те, що провулок Гірський — це історична назва, ще за часів Польщі була. Думка була, що провести обговорення і можливо повернути історичну назву вулиці", — пояснив начальник відділу з питань містобудування та архітектури Острозької міськради Віктор Савчук.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.