Заклики до демонтажу «Батьківщини-матері» Ткаченко вважає «абсурдом»

Міністр культури Олександр Ткаченко заклики до демонтажу монумента «Батьківщина-мати» вважає «абсурдом»

Міністр культури Олександр Ткаченко заклики до демонтажу монумента "Батьківщина-мати" вважає "абсурдом".

"Зносити пам'ятку, яка є однією з візитівок України, яка дивиться на схід, яка величезна атракція для багатьох туристів, мені видається абсурдом в цей час. У нас є, на що витрачати кошти.

У нас немає коштів в бюджеті, тому що вони пішли на оборону і на підтримку соціально сфери, (у нас недобудований) музеї Голодомору, нам потрібно збудувати музей Героїв небесної сотні, потрібно працювати з багатьма об'єктами – понад 450 об'єктів, які зазнали пошкоджень чи зруйновані під час війни", – сказав він в ефірі національного телемарафону.

За словами міністра, роботи з гербом СРСР на щиті монумента можуть початися приблизно за "пів року чи трохи більше".

"Думаю, що після затвердження плану дій, який нам подав Музей Другої світової війни – передбачає технічне обстеження, залучення фахівців для проектної документації – має пройти десь пів року чи трохи більше для того, щоб ми впритул приступили вже до робіт", – додав Ткаченко.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.