У фортеці "русского міра" розпочали деколонізацію

У місті Почаїв перейменували кілька "російських" вулиць

У місті Почаїв Тернопільської області, де розташована одна з фортець "русского міра" - Почаївська лавра Російської православної церкви - перейменували кілька вулиць.

Рішенням Почаївської міської ради №1939 від 3 серпня 2022 року перейменовано деякі вулиці населених пунктів Почаївської територіальної громади:
Зокрема, у м. Почаїв перейменовано:
- частину вулицю Возз'єднання на площу Тараса Шевченка;
- частину вулицю Возз'єднання на вулицю Лаврська;
- вулицю Стельмащука на вулицю Ганни Гойської;
- вулицю Гагаріна на вулицю Миколи Свідерського;
- вулицю Чайковського на вулицю Миколи Леонтовича;
- вулицю Толстого на вулицю Григорія Сковороди;
- вулицю Суворова на вулицю Пилипа Орлика.
Також змінено назви ряду вулиць у довколишніх селах.
 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.