Київська міська рада перейменувала понад сто вулиць у столиці

Перейменовано приблизно третину вулиць, які досі мають радянські або російські назви

25 серпня 2022 року відбулось засідання Київської міської ради. Депутати проголосували за перейменування 102 топонімів. Про це повідомив член Київської комісії з питань найменувань Павло Островський.

 

Список перейменованих вулиць:

вул. Байкальська — вул. Мелітопольська

вул. Балакірева — вул. Івана Підкови

вул. Єнісейська — вул. Бузька

вул. Камишинська — вул. Покільська

вул. Маршала Конєва — вул. Самійла Кішки

вул. Маршала Якубовського — вул. Героїв Маріуполя

вул. Плещеєва — вул. Ходосівська

вул. Римського-Корсакова — вул. Римська

вул. Волзька та пров. Волзький — вул. Гайдамацька та пров. Гайдамацький

вул. Псковська та пров. Псковський — вул. Почаївська та пров. Почаївський

вул. Тихорецька та пров. Тихорецький — вул. та пров. Семена Палія

вул. Уральська та пров. Уральський — вул. Чумацька та пров. Чумацький

пров. Кіровоградський — пров. Кропивницький

пров. Маршала Говорова — пров. Камінь-Каширський

пров. Серпуховський — пров. Свалявський

пров. Столєтова — пров. Галшки Гулевичівни

пров. Тихвінський — пров. Тиврівський

пров. Тобольський — пров. Слуцький

пров. Тульський — пров. Супійський

пров. Холмогорський — пров. Ольвійський

вул. Россошанська — вул. Отамана Зеленого

пров. Славгородський — пров. Тростянецький

пров. Чехова 1-ий — пров. Отаманський

пров. Чехова 2-ий — пров. Березівський

вул. Кисловодська — вул. Миргородська

вул. Мічуріна — вул. Ягеллонська

вул. Натана Рибака — вул. Святодухівська

вул. Нахімова — вул. Квартальна

вул. Сєдова — вул. Чорторийська

пров. Кантемирівський — пров. Корецький

пров. Кисловодський — пров. Моршинський

пров. Кузбаський — пров. Токмацький

пров. Магнітогорський — пров. Херсонський

просп. Володимира Маяковського — просп. Червоної Калини

вул. Валентина Сєрова — вул. Сірожупанників

вул. Волховська — вул. Енергодарська

вул. Генерала Жмаченка — вул. Князя Романа Мстиславича

вул. Двінська — вул. Дністерська

вул. Івана Сергієнка — вул. Пластова

вул. Калачівська — вул. Слобожанська

вул. Лобачевського — вул. Княгині Інгігерди

вул. Таганрозька — вул. Князя Любарта

пров. Астраханський — пров. Князя Ярополка Святославича

пров. Волховський — пров. Томаківський

пров. Карельський — пров. Фінський

пров. Таганрозький — пров. Скадовський

вул. Кемеровська — вул. Гетьмана Данили Апостола

вул. Маршала Малиновського — вул. Героїв полку "Азов".

вул. Мічуріна — вул. Микільсько-Хутірська

пл. Тульська — пл. Героїв УПА

вул. Тимірязєвська та пров. Тимірязєвський — вул. Садово-Ботанічна та пров. Садово-Ботанічний

пров. Добролюбова — пров. Паризький

тупик Тверський — тупик Фортечний

вул. Вітчизняна — вул. Опільська

вул. Водників — вул. Свитязька

вул. Кареловська — вул. Луки Долинського

вул. Лодигіна — вул. Тараса Трясили

вул. Осиповського — вул. Байди-Вишневецького

пров. Лодигіна — пров. Дендрологічний

вул. Ростовська — вул. Луцька

пров. Тагільський — пров. Бойківський

пров. Цимлянський — пров. Ромський

вул. Червонопільська — вул. Перемишльська

вул. Яблочкова — вул. Гетьмана Павла Бута

вул. Бударіна — вул. Українського відродження

пров. Жовтневий — пров. Сиванівський

вул. Маршала Бірюзова — вул. Вербівська

вул. Москворецька — вул. Збруцька

вул. Генерала Пухова — вул. Князя Всеволода Ярославича

вул. Івана Улітіна — вул. Улицька

вул. Агітаторська — вул. Видова

вул. Академіка Каблукова — вул. Віталія Скакуна

вул. Бориса Гаріна — вул. Дачна

вул. Брянська — вул. Богодухівська

вул. Героїв війни — вул. Українських повстанців

вул. Глінки — вул. Максима Березовського

вул. Дежнєва — вул. Миколи Миклухи-Маклая

вул. Карла Маркса — вул. Гуцульська

вул. Мічуріна — вул. Морських піхотинців

вул. Можайська — вул. Сім'ї Житецьких

вул. Новгородська — вул. Новгород-Сіверська

вул. Пітерська — вул. Лондонська

вул. Ползунова — вул. Січеславська

вул. Радищева — вул. Волноваська

вул. Саврасова — вул. Костопалівська

вул. Світлогірська — вул. Світлодарська

вул. Смоленська — вул. Сім'ї Бродських

пров. Виборзький — пров. Попаснянський

пров. Дежнєва — пров. Сіверсько-Донецький

пров. Червоний — пров. Князя Володимира Ольґердовича

вул. Гончарова — вул. Брюссельська

вул. Орловська — вул. Олешківська

вул. Ставропольська та пров. Ставропольський — вул. Вовчогірська та пров. Вовчогірський

вул. Уссурійська та пров. Уссурійський — вул. Зеленого Клину та пров. Зеленого Клину

пров. Шишкінський — пров. Іллі Рєпіна

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.