Звернення культурних інституцій щодо «реорганізації» Національного центру Олександра Довженка

17 серпня видано наказ про "реорганізацію" Довженко-центру. Культурні інституції та діячі протестують

 

Звернення культурних інституцій щодо "реорганізації" Національного центру Олександра Довженка

Президенту України Зеленському В.О.
Прем'єр-міністру України Шмигалю Д.А.
Кабінету Міністрів України

Висловлюємо рішучу незгоду з рішенням Державного агентства України з питань кіно "реорганізувати" Національний центр Олександра Довженка, що призведе до фактичного згортання однієї з найпомітніших та найуспішніших інституцій української культури та культурної дипломатії. Це рішення зруйнує цілісну інституційну модель Довженко-Центру, яка полягає в збереженні, дослідженні, переосмисленні та промоції українського архівного і сучасного кіно в Україні і за кордоном.

За аналогією із запропонованим підходом, кожен український музей належить розділити на кілька установ і встановити бар'єри між цими частинами, тим самим унеможливлюючи виконання місії сучасної культурної інституції. Це повністю суперечить сучасним підходам до культурного менеджменту, які передбачають мультидисциплінарність, гнучкість, постійний пошук нових сенсів та опору на культурну спадщину.

Але головна проблема полягає в тому, що такі рішення послаблюють спроможність України розповідати свою історію на міжнародній арені в умовах безпрецедентної уваги світу до нашої держави.

Міжнародна безпека і порозуміння прямо залежать від діалогу між інституціями різних країн, які забезпечують єдність суспільства, його спроможність легітимізувати політичні рішення. Тому сталість культурних інституцій, особливо у часи війни та політико-економічних криз, є важливим елементом національної безпеки та відображає рівень суб'єктності країни — того, чи здатна вона виступати повноцінною стороною у діалозі з іншими учасниками світової політики.

Послаблення інституцій та успішних агентів культурної дипломатії, яким нині є Довженко-Центр, їх реорганізація чи ліквідація, розхитування організаційної структури, позбавлення матеріальних культурних активів, таких як фільмофонд, тиск на команди є прямою репутаційною втратою для всієї країни та вкрай негативним сигналом для міжнародної спільноти, що виходить далеко за межі культурного поля.

Такі дії розцінюються закордонними партнерами та донорами як корупційні ризики та неповага до співпраці та наданої раніше підтримки. Це ознака того, що спільні цінності поставлені під сумнів. Нищення успішних культурних інституцій зашкодить довірі до України у світі, послабить підтримку дій Президента та Уряду України, які сьогодні є визначальними для відстоювання незалежності України.

Окрім того, виокремлення фільмової колекції від інших структурних одиниць Довженко-Центру (кіноархіву та Музею кіно) унеможливить багато міжнародних проєктів, пов'язаних з промоцією української кіноспадщини у світі, її належне збереження та дослідження за міжнародними стандартами. Консолідована обґрунтована критика такого рішення з боку фахової культурної спільноти є серйозною підставою для перегляду відповідного наказу Держкіно.

Закликаємо Кабінет Міністрів України зупинити рішення підпорядкованого йому Державного агентства України з питань кіно щодо "реорганізації" Довженко-Центру, який представляє Україну у Міжнародній федерації кіноархівів та є цілісною організацією, яка довела свою ефективність як в Україні, так і за її межами.

Мистецький арсенал
Український інститут
Український ПЕН

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.

Пам'яті Михайла Бойчука

26 листопада 1936-го Михайло Бойчук був заарештований за звинуваченням у шпигунстві як "один з керівників націонал-фашистської терористичної організації". Після півроку слідства художника разом з учнями-однодумцями розстріляли у підвалах внутрішньої тюрми НКВС у Києві. Твори Михайла Бойчука та бойчукістів було вилучено з музейних експозицій та запасників у спецфонд і знищено.

Лист до братів-юдеїв. Найдавніший документ зі згадкою про Київ написаний івритом?

Справжньою сенсацією для науковців у 1960-х роках стала знахідка документа, написаного за часів Давньої Русі, на її теренах, ще й зі згадкою Києва. Щоправда, йдеться не про літопис чи хроніку. Тож про якісь важливі політичні події з нього годі було дізнатися. Та й зберігався він не в Києві, а в Каїрі. У сховищі тамтешньої синагоги Бен-Езра.