Експерти Мінкульту рекомендують консерваторії прибрати з назви ім’я Чайковського

Експертна рада Міністерства культури та інформполітики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму рекомендувала Національній музичній академії України розглянути на зборах трудового колективу питання вилучення імені Чайковського з назви навчального закладу

Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики.

 

"Абсурдно виглядає ситуація, коли дві консерваторії у світі – у Москві та Києві, носять ім'я Чайковського, а фрагмент його першої симфонії є офіційно затвердженим гімном, який звучить під час виступу російської олімпійської команди під нейтральним прапором, фактично будучи символом нинішньої росії як держави", - зазначає МКІП.

Водночас, МКІП наголосив, що постать Чайковського може й надалі функціонувати в суспільно-культурному просторі України, оскільки "він не був імперським шовіністом, ворогом гуманізму чи загальнолюдських цінностей як таким". Тож його ім'я має вшановуватися, де це історично виправдано в Україні, поряд із Шопеном та Міцкевичем, Равелем, Гюго, Вівальді та Данте.

Враховуючи суспільний резонанс, Експертна рада "вирішила одноголосно рекомендувати колективу Національної музичної академії України розглянути на зборах трудового колективу питання щодо відмови від імені П. І. Чайковського у назві закладу". 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.